Штрафні санкції з ПДВ та порядок їх оскарження.

Аудитори ТОВ «Аудиторська фірма «Главбух» консультують:

ЗАПИТ
Підприємство в результаті документальної позапланової перевірки щодо відшкодування ПДВ отримало ППР В1. Згідно даного ППР зняли частину заявленого до відшкодування ПДВ та нарахували штраф 25 %. Підприємство подало до суду позовну заяву щодо скасування ППР. Чи потрібно сплачувати суму нарахованого штрафу, якщо ППР оскаржується в судовому порядку?

Відповідь
З 27.05.2022 року відновлено перебіг строків для проведення, складення актів, подання та розгляду заперечень, додаткових документів та пояснень, визначення грошових зобов’язань, прийняття, надсилання та оскарження ППР для камеральних, фактичних та документальних позапланових перевірок.
Ст. 56.1 ПКУ встановлено, що рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
Ст. 56.15. ПКУ - Скарга, подана із дотриманням строків, визначених абзацом першим пункту 56.3 цієї статті (10 роб. днів), зупиняє виконання платником податків грошових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні (рішенні), на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження.
Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума грошового зобов'язання, що оскаржується, вважається неузгодженою.
Ст. 56.18. ПКУ - З урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.
Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню.
Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.
При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
Слід зазначити, що найбільша проблема виникає у зв‘язку з тим, що єдине універсальне визначення поняття «грошового зобов‘язання» в Українському законодавстві відсутнє. Водночас в деяких нормативно-правових актах можна знайти характерні риси даного виду зобов‘язання або тлумачення цього поняття в межах конкретних правовідносин.
Ст. 14.1.39. ПКУ - грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов'язання та/або інше зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.
Ст. 14.1.175. ПКУ - податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
У Постанові ВСУ від 01.10.2014 року у справі №6-113цс14, суд вказав, що відшкодування заподіяної злочином майнової та моральної шкоди також є грошовим зобов’язанням.
Тобто, судова практика визнає крім суми основного боргу і штрафні санкції також грошовим зобов’язанням.
Ст. 56.19. ПКУ - У разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.
За умови використання досудового порядку вирішення спору платник податків має на судове оскарження рішення ДПС протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження Це рішення міститься у постанові Верховного суду від 26.11.2020 р. у справі № 500/2486/19. До цього максимально можливим терміном звернення до суду щодо оскарження ППР вважався строк 1095 днів, який взятий з п. 56.18 ПК, ст. 102 ПК. У своєму рішенні Верховний суд дійшов висновку, що строк місяць (п. 56.19 ПК) має перевагу над терміном 1095 днів (п. 56.18 ПК), так як є спеціальною нормою.
ВАЖЛИВО з всього наведеного ! Оскаржувати через суд можна лише ППР, а не акт перевірки (є рішення ВСУ, наприклад у справі 811/119/13-а від 10.05.2018 р. та інших). При цьому податкове зобов’язання вважається узгодженим у раз його несплати протягом 10 календарних днів за днем отримання ППР.
Узгоджене зобов’язання – це значить підлягає обов’язковій сплаті навіть якщо буде оскаржуватися через суд, тому чикати 1 місяць чи 1095 днів з судовим позовом не варто – треба подавати в суд протягом цих 10 днів. Тоді податкове зобов’язання буде вважатися неузгодженим і можна не платити до рішення суду по процедурі оскарження ППР (Рішення ВСУ у справі № 826/14195/16 від 31.08.2018 р.).
З наведеного слідує. якщо вчасно подавати всі необхідні документи, то можна не сплачувати донараховане податкове зобов’язання та штрафні санкції аж до судового рішення.
Ще раз наголошуємо. Згідно п. 56.18 ст. 56 і ст. 102 ПК України термін для оскарження ППР – 1095 днів (по суті, – 3 роки). При цьому слід мати на увазі окрему думку Верховного суду, який вважає, що строк для оскарження ППР в разі попереднього адміністративного оскарження, становить, один місяць (як вище згадувалося). Але тут криється важливий нюанс, на який звертають увагу фахівці з податкового права. Згідно п. п. 56.18 ст. 56 ПК України оскаржене в судовому порядку ППР вважається неузгодженим. Однак, якщо ППР не оскаржено, то платник податків зобов’язаний сплатити суму, зазначену в ППР протягом 10 календарних днів, як того вимагає п. 57.3 ст. 57 ПК України. Несплата податкового боргу в зазначений термін є підставою для направлення податкової вимоги згідно зі ст. 59 ПК України. Це, в свою чергу, є підставою для податкової застави, порушення якої тягне за собою адміністративний арешт (ст.87-94 НК України). Тому, по суті, у платника податків є фактично 10 календарних днів для оскарження ППР, щоб уникнути негативних наслідків для себе.
У спеціальній літературі Податкові адвокати рекомендують: або оскаржити протягом 10 днів ППР, або оплатити податковий борг, а потім вже оскаржити ППР протягом 1095 днів після його отримання. В іншому випадку доведеться займатися податковою заставою, штрафами за несвоєчасне погашення боргу, проблемами з реєстрацією податкових накладних та інше.
З наведеного слідує, що якщо Ви не витримали вище наведені строки при поданні позову до суду, то Вам прийдеться сплачувати суми визначені у ППР і далі судитися.