Перевід ФОПів до штату підприємства, можливі ризики

Ми працюємо з нерезидентом по наданню консультаційних послуг по технічним питанням, які надаються нерезиденту на проектах, де розміщені інкубатори. Для цього ми заключили договори з ФОП , які надають ці послуги.

ФОП працюють поза межами України. Зараз ми хотіли би поміняти схему і перевести ФОП в штат підприємства .

Які ризики може мати підприємство, якщо ми введемо в штат підприємства співробітників , які працювали раніше на протязі 3 років як ФОП?

Які існують плюси і мінуси по цих двох схемах?

Чи може співробітник перебувати у відрядженні більше 60 днів? ,якщо предметом договору залишиться надання консультаційних послуг нерезиденту?

Послуги, які надаються нерезидентам – «Консультаційні послуги з технічних питань»

ВІДПОВІДЬ:
1. Питання: «Які ризики може мати підприємство, якщо ми введемо в штат підприємства співробітників , які працювали раніше на протязі 3 років як ФОП?
Які існують плюси і мінуси по цих двох схемах?»

Згідно до статті 64. Господарського Кодексу України № 436 (ГКУ) «Органiзацiйна структура пiдприємства» слідує наступне:
1. Пiдприємство може складатися з виробничих структурних пiдроздiлiв (виробництв, цехiв, вiддiлень, дiльниць, бригад, бюро, лабораторiй тощо), а також функцiональних структурних пiдроздiлiв апарату управлiння (управлiнь, вiддiлiв, бюро, служб тощо).
2. Функцiї, права та обов'язки структурних пiдроздiлiв пiдприємства визначаються положеннями про них, якi затверджуються в порядку, визначеному статутом пiдприємства або iншими установчими документами.
3. Пiдприємство самостiйно визначає свою органiзацiйну структуру, встановлює чисельнiсть працiвникiв i штатний розпис.
У зв’язку з вище наведеним, при переведенні фізичних осіб (раніше ФОП) у штат Підприємства, на якому є затверджена відповідна організаційна структура, відповідний штатний розпис, а також на підставі відповідних трудових договорів, не повинно виникати будь-яких ризиків для Підприємства.
При цьому для Підприємства збільшується навантаження на ФОП на 22 % при нарахуванні зарплати штатним працівникам, виникають витрати по забезпеченню працівників авансовими виплатами при відправленні у відрядження, можуть виникати додаткові витрати по виконанню соціальних гарантій для працівників у відрядженні згідно до ст. 121 КЗпПУ, також виникають витрати по адмініструванню витрат підзвітних осіб у відрядженні. У період виплати авансу та при виплаті зарплати виникає додаткове відволікання обігових коштів по сплаті до відповідних бюджетів ПДФО 18% і військового збору 1,5 % від нарахованих сум.

2. Питання: « Чи може співробітник перебувати у відрядженні більше 60 днів? ,якщо предметом договору залишиться надання консультаційних послуг нерезиденту?»
Згідно Наказу МФУ №59 від 13.03.1998 (редакція від 28.07.2017) "Про затвердження Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон" Строк вiдрядження державного службовця протягом одного календарного року не може перевищувати 60 календарних днiв, крiм випадкiв, визначених законодавством.
Але у п. 1 Наказу № 59 сказано: Службовим вiдрядженням вважається поїздка працiвника за розпорядженням керiвника органу державної влади (поїздка державного службовця - за розпорядженням керiвника державної служби), пiдприємства, установи та органiзацiї, що повнiстю або частково утримується (фiнансується) за рахунок бюджетних коштiв (далi - пiдприємство), на певний строк до iншого населеного пункту для виконання службового доручення поза мiсцем його постiйної роботи (за наявностi документiв, що пiдтверджують зв'язок службового вiдрядження з основною дiяльнiстю пiдприємства).
Тобто, на Ваше Підприємство вимоги цього Наказу № 59 не поширюються.
Далі розглянемо як це питання висвітлено у трудовому законодавстві.
Згідно до статті 121. КЗзПУ «Гарантiї i компенсацiї при службових вiдрядженнях»:
Працiвники мають право на вiдшкодування витрат та одержання iнших компенсацiй у зв'язку з службовими вiдрядженнями.
Працiвникам, якi направляються у вiдрядження, виплачуються: добовi за час перебування у вiдрядженнi, вартiсть проїзду до мiсця призначення i назад та витрати по найму жилого примiщення в порядку i розмiрах, встановлюваних законодавством.
За вiдрядженими працiвниками зберiгаються протягом усього часу вiдрядження мiсце роботи (посада).
Працiвникам, якi направленi у службове вiдрядження, оплата працi за виконану роботу здiйснюється вiдповiдно до умов, визначених трудовим або колективним договором, i розмiр такої оплати працi не може бути нижчим середнього заробiтку.
З наведених вище норм трудового законодавства маємо можливість зробити висновок, що обмеження строку відрядження не більше 60 днів (у т.ч. і за кордон) поширюється тільки на держслужбовців і працівників підприємств які повністю або частково утримуються за рахунок бюджетних коштів.
На Ваше Підприємство ці вимоги не поширюються і заборони відправляти працівників у відрядження строком понад 60 днів таким Підприємствам у законодавчих актах не знайдено .
Але рекомендується звернути увагу на лист МIНIСТЕРСТВА ПРАЦI ТА СОЦIАЛЬНОЇ ПОЛIТИКИ УКРАЇНИ, який наведено далі і який в цей час діє:
МIНIСТЕРСТВО ПРАЦI ТА СОЦIАЛЬНОЇ ПОЛIТИКИ УКРАЇНИ

ЛИСТ
19.09.2002 N 18-636
Про оплату працi працiвникiв,
якi працюють за кордоном
Управлiння полiтики оплати працi розглянуло ваш лист щодо застосування положень постанови Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 31 березня 1999 року N 490 "Про надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок i посадових окладiв працiвникiв, направлених для виконання монтажних, налагоджувальних, ремонтних i будiвельних робiт, та працiвникiв, робота яких виконується вахтовим методом, постiйно проводиться в дорозi або має роз'їзний (пересувний) характер", який надiйшов з Мiнiстерства фiнансiв України, i повiдомляє.
Вiдповiдно до постанови Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 23 квiтня 1999 року N 663 "Про норми вiдшкодування витрат на вiдрядження в межах України та за кордон" термiн вiдрядження за кордон не може перевищувати 60 днiв.
У випадку, коли працiвники виконують роботу за кордоном бiльше нiж 60 календарних днiв, це вважається роботою за кордоном. У цьому випадку необхiдно керуватись Правилами про умови працi радянських працiвникiв за кордоном, затвердженими постановою Держкомпрацi колишнього СРСР вiд 25.12.74 N 365 i постановою Держкомпрацi колишнього СРСР вiд 08.06.90 N 225 "Про вдосконалення органiзацiї та оплати працi радянських спецiалiстiв, вiдряджених за кордон по лiнiї економiчного та технiчного спiвробiтництва", норми яких чиннi вiдповiдно до Постанови Верховної Ради України вiд 12.09.91 N 1545-XII "Про порядок тимчасової дiї на територiї України окремих актiв законодавства СРСР", постановою Мiнпрацi України вiд 22.03.93 N 16 "Про оплату працi в карбованцях працiвникiв, вiдряджених за кордон по лiнiї економiчного i технiчного спiвробiтництва", наказом Мiнпрацi України вiд 16.01.96 N 4 "Про внесення змiн до постанови Мiнпрацi України вiд 22.03.93 N 16", а також постановою Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 13 липня 1999 N 1246 "Про упорядкування умов оплати працi працiвникiв дипломатичних представництв i консульських установ України за кордоном" (зi змiнами).
Оплата працi працiвникiв, направлених на роботу за кордон, здiйснюється згiдно з контрактом, укладеним з пiдприємством (органiзацiєю) вiдповiдно до чинного законодавства.
Умови оплати працi (вибiр системи оплати працi, встановлення конкретних показникiв умов i розмiрiв премiювання, умов виплати i розмiрiв доплат i надбавок) та матерiального забезпечення працiвникiв, з якими укладається контракт, визначаються угодою сторiн. Розмiри виплат не можуть бути меншими, нiж це передбачено чинним законодавством, колективним договором, i залежать вiд виконання умов контракту.
У контрактi можуть також визначатись умови пiдвищення або зниження обумовленого сторонами розмiру оплати працi.
Крiм того, у контрактi можуть бути передбаченi додатковi пiльги, гарантiї та компенсацiї, не встановленi чинним законодавством.
Отже, у контрактi мають бути визначенi права, обов'язки та вiдповiдальнiсть сторiн, а також умови матерiального забезпечення i умови працi працiвникiв.
Заступник начальника управлiння - начальник вiддiлу
Л.I.Колеснiкова-Гузевата
У документі згаданому у листі №18-636 , у Постанові №365 от 25.12.1974 (редакція від 25.12.1974) "Об утверждении правил об условиях труда советских работников за границей" Автор "Органы власти СССР"- говориться про тих, на кого поширюється його дія:
п. в) на советских (читай Українських) специалистов, направленных за границу для оказания технического содействия и других услуг.
Тобто, на Ваших працівників, які відрядженні для надання «Консультаційних послуг з технічних питань» можливо його застосування.
Враховуючи все вище наведене, якщо Підприємством передбачається, що працівники будуть знаходитися у закордонному відрядженні понад 60 днів, то рекомендується наступне:
1. Вам необхідно здійснити вивчення всіх згаданих у листі N 18-636 нормативних документів, які діють на цей час, для організації оплати праці відряджених за кордон працівників щоб не порушить їхні трудові права і гарантії передбачені КЗпПУ і не понести штрафні санкції.
2. Розробити положення про такі відрядження (в любому випадку, можливо як додаток до колективного Договору).
3. Укласти з такими працівниками Контракт, де прописати всі особливості їх праці і Ваших з ними взаємовідносин. Ці всі особливості можливо відобразити також і у колективному договорі.
4. Вся інформація про умови праці, оплати праці, відпочинку відповідних працівників, яких планується відправляти у відрядження за кордон понад 60 календарних днів, повинна бути доведена до них під особистий розпис.

ТОВ «Аудиторська фірма «Главбух» 2019

Аудиторська перевірка, бухгалтерські послуги, аутсорсинг зарплати